Препринт / Версія 1

Історичні передумови та інституційно-еволюційні детермінанти формування господарської системи України

Автори

  • Вікторія Небрат Державна установа "Інститут економіки та прогнозування Національної академії наук України" https://orcid.org/0000-0002-5419-3181

DOI:

https://doi.org/10.71942/r7q7-3k73

Ключові слова:

економічна спадщина, інституційна структура економіки, ефект колії, централізоване управління, державний патерналізм, безсуб'єктність, неформальні інститути, деіндустріалізація, концентрація економічної влади, екстрактивні інститути

Анотація

У статті досліджено історичні передумови та інституційно-еволюційні детермінанти, що зумовили специфіку становлення господарської системи України через призму економічної спадщини та ефекту колії. Особливу увагу приділено впливу радянської системи централізованого управління, державного патерналізму та екстрактивних інститутів на формування сучасних диспропорцій та інституційних деформацій, зокрема, концентрацію власності, обмежений доступ до розпорядження ресурсами, активами і благами, зрощення державної бюрократії та фінансово-промислових груп, домінування неформальних норм і практик над формальними.

На основі аналізу столітнього періоду (1920-ті – 2020-ті рр.) формування господарської системи України, виокремлено три ключові етапи, що докорінно відрізняються за змістом трансформації галузевої та інституційної структури: 1) радянський державний монополізм (1928–1980-ті рр.), де тоталітарна держава впровадила союзно-централізоване директивне управління та гіпертрофований пріоритет важкої промисловості й ВПК; 2) ринкова лібералізація та формування національного господарства України (1990-ті – 2007 рр.), коли приватизація за відсутності верховенства права призвела до зрощення влади й бізнесу, укорінення екстрактивних інститутів та консервації сировинної моделі в інтересах вузьких олігархічних груп; 3) розвиток економіки в умовах глобальних шоків і воєнних викликів (2008–2026 рр.), коли світова фінансова криза, пандемія та російсько-українська війна оприявнили інституційні вразливості, але євроінтеграція, цифровізація й воєнні потреби та запити на розвиток оборонної промисловості стали стимуляторами структурної перебудови.

Обґрунтовано, що з урахуванням попередньої траєкторії розвитку, головним пріоритетом національної безпеки є подолання довгострокових тенденцій зміцнення екстрактивних інститутів. В основу стратегії зміцнення стійкості та повоєнної відбудови має бути покладена інституційна трансформація задля інноваційного, конкурентоспроможного та сталого розвитку.

Завантаження

Опубліковано

12.10.2026